Обгрунтовано концепцію творчого мислення К.Штокгаузена (музичного, художнього, наукового, філософського, міфопоетичного) як цілісного феномену культури другої половини XX - початку XXI ст. Тип мислення композитора визначено як серіальний, розкрито сутність його фундаментальної категорії - музичного часу та базового методу медіації. На підставі вивчення музично-теоретичних і філософсько-естетичних досліджень композитора, а також фортепіанної музики 1950-х років - початку XXI ст., зокрема, творів "Клавірштюк XI", "Природні тривалості", "Третя година", "Групи", "Міри часу", "Вознесіння", "Перша година" мегациклу "Звук" розкрито цілісність музично-філософського світогляду та творчості К.Штокгаузена, визначено константи творчого мислення митця у контексті їх історичних і культурологічних передумов, проаналізовано нову естетику звуку, розглянуто теорію музичного часу та її трансформацію в композиційний метод. Досліджено генезу алеаторики з серіальної й електронної музики. На підставі введення принципу випадковості проаналізовано основні етапи формування нової поетики можливості в мистецтві. Представлено першу музикознавчу інтерпретацію останнього творчого проекту К.Штокгаузена - мегациклу "Звук", розпочатого у 2004 р. Наведено результати дослідження останнього фортепіанного твору композитора - "Природні тривалості" (2005 - 2006 рр.), розроблено й апробовано метод мобільного аналізу алеаторичної музики, мета якого - зафіксувати змінність версій, виявити ступінь вираженості потенціалу багатозначності "тексту" та визначити естетичний рівень кожної реалізації. Сформульовано термінологічний апарат для опису художніх явищ нової музики.

Розглянуто критерії та гарантії дотримання розумних строків досудового розслідування. Висвітлено проблемні аспекти застосування тримання під вартою, вдосконалення процесуальної форми тимчасового доступу до речей і документів, процесуальної самостійності слідчого. Виявлено недоліки регламентації інституту понятих у кримінальному провадженні. Розглянуто гіпноз як нетрадиційний метод розслідування злочинів. Досліджено питання відшкодування фізичним особам майнової шкоди, що заподіяна кримінальним правопорушенням. Увагу приділено застосуванню процесуального примусу під час проведення освідування, правовій природі екстрадиції у кримінальному процесі, принципам здійснення кримінального провадження на підставі угод.

Досліджено теоретичні та практичні аспекти нормативної регламентації процесуального порядку формування речових доказів та їх використання у кримінальному провадженні. Удосконалено доктринальне визначення поняття речових доказів, розкрито їх сутнісні елементи й ознаки. Встановлено співвідношення між речовими доказами й іншими матеріальними об'єктами. Запропоновано авторську класифікацію речових доказів у кримінальному провадженні залежно від способу їх отримання та за характером правообмеження при їх збиранні. Розкрито сутність і структуру процесуального механізму формування речових доказів у кримінальному провадженні та розглянуто його елементи. На підставі проведеного дослідження, узагальнення правозастосовної практики виявлено недоліки правового регулювання процесуального порядку формування речових доказів у кримінальному провадженні, а також сформульовано науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства.

Розглянуто актуальні проблеми створення та функціонування в Україні єдиного медичного простору. Зосереджено увагу на питаннях сутності, ознак, характеристик єдиного медичного простору, його базових принципах. Акцентовано на особливостях функціонування державних, комунальних, відомчих і приватних медичних закладів в умовах медичної реформи. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення формування єдиного медичного простору України та позитивний зарубіжний досвід реалізації такого виду проєктів.